Прошу не критикувати, писала дуже детально, так як самій дуже допомагали морально підготуватися розгорнуті розповіді попередників)
Отже, кому цікаво, відкривайте і читайте)
Ми (я з донькою та сином) здавали присягу 25 квітня. Мову вчили на курсах, три місяці по три заняття в тиждень. Дома слухали відео з питаннями для присяги, дивилися мультфільми та фільми на румунській.
У наших черере була вказана 12-та година, але ми прийшли до АNC десь о 7-20. Частина людей вже зайшла всередину і охоронець продовжував зачитувати прізвища. Десь о дев'ятій він вийшов і сказав всім, що перший захід набрано і до 10-30 всі вільні. О 10-30 ми повернулися до АНЧ і вже вийшли перші, що не здали. Я спілкувалася з одним чоловіком. Він розповів, що його завернули домни і він попав в кабінет до заступника Тіну. А той був дуже злий, з порога почав кричати, чому не вчили мову. Потім схопив зі столу великий зошит, більше схожий на книгу, і кричав: Що це? Як називається? По словам того чоловіка, заступник був налаштований завалити, ніби давив психологічно. І це йому вдалося - чоловік розгубився, не зміг відповісти і не здав. Я слухала його розповідь і почала панікувати, але далі він сказав те, що мене дуже навіть вразило. Його невістка ще залишалася в залі, він дуже сподівався, що вона здасть. Адже, за його словами, вона дуже серьозно готувалася. Я запитала, скільки часу?
Відповідь: Нууу, десь 20 занять вона відвідала!
Інший чоловік, який теж не сдав, розсміявся, каже - я 8 місяців вчив, і не здав, а ви кажете, що 20 занять це багато.
А от мені було не до сміху, тому що ми з дітьми вчили мову всього три місяці. Звичайно, це мало, тому переживали сильно.
Потім почали виходити ті, що здали. Серед них була сестра моєї знайомої. Вона розповіла, що дійсно задають дуже багато питань.
Наприклад:
1. Що є на вікнах? (там жалюзі)
2. Якого вони кольору? (ось тут вони багато кого завалили, тому що жалюзі помаранчеві, і всі казали оранж, а треба казати портокаліу)
3. Доторкніться до вуха, до чола. (хоча я цю фразу не чула на курсах, але навіть моїх знань хватило, щоб зрозуміти, що треба зробити)
4. Тіну показував на колонки, які висіли під стелею і питався, що це. Теж багато хто не знав, що це бокс.
Далі не буду повторюватися, решту питань вже озвучили ті, хто написав про нашу присягу раніше.
По розповідям ми зрозуміли, що Тіну добавив багато нових питань, так що переживали страшенно. Нарешті, десь о 12-30 велетень-охоронець почав зачитувати списки на другий захід. Читав по алфавіту, тому наші прізвища на "Б" прозвучали в числі перших. Підійшли до нього, показали паспорти, розписалися і пішли на 4 поверх. Поки піднялися, я від хвилювання так захекалася, дихати майже не могла, хотіла хоч трохи віддихатися перед тим, як зайти в зал. Але охоронець вже побачив сина і підійшов до нього. Взяв паспорт, спитав, звідки він, чи добре знає мову, скільки часу. Син відповів на всі питання. Потім він спитав, чи ми всі разом, я сказала да - мама щі дой копії. Він сказав нам сідати зліва, під вікно, на другий ряд, так як перший вже був зайнятий. Далі ми довго чекали, поки заповниться зал. За цей час я зрозуміла, що ми сидимо на стороні неносіїв мови, а отже до нас буде багато питань(( Звісно, це не придало оптимізму.
Коли зал заповнився, зайшов велетень і сказав, що зараз прийде домну президент, вам треба буде взяти мікрофон, представитись та прочитати присягу, потім передати мікрофон далі. Ось тут я геть не зрозуміла, думаю - як так, зазвичай спочатку домни дивляться документи і опитують? Але хто його зна, як вони міняють процедуру... Після його слів до залу зайшов Тіну, а з ним поважні дядьки. Тіну представив їх, це були якісь професори з університетів. Прослухали гімн, потім вони всі по черзі виголосили промови. А далі сталося те, за що я буду дякувати Богові до кінця життя)) Тіну сказав те ж саме, що й охоронець, що зараз ви берете мікрофон, представляєтесь і читаєте присягу. І дають мікрофон людині у першому ряду з лівої сторони, тобто прямо перед нами. Прочитали всі у першому ряду, передали мікрофон на наш ряд, прочитали ми, передали третьому ряду. Читає третій ряд і Тіну каже - досить, теперь наші гості уходять, до побачення. Всього прочитали присягу 12 чоловік, по 4 в кожному ряду. Тіну з гостями пішли, заходить велетень і каже: Отже, ті, хто вже прочитав присягу, можете йти до церкви і замовляти службу, ви вже отримали громадянство. Решта - приготуйтесь до опитування.
Ми зі своїм знанням мови ніби то й зрозуміли, але все ще не могли повірити в таке щастя! Але так воно й було. Хоч домна й не дуже була цим задоволена, декілька разів перепитувала в охоронця, як це так, що ми вже здали? Але діватися їй було нікуди, це була вказівка Тіну. Тому вона сказала, щоб ми, підходячи до столу, казали, що вже здали присягу. Далі вона почала викликати людей. Питання вона задавала ну дуже елементарні: Унде локуіць? Ку че аць веніт? Штиу лімба ромина? Кит тімп?
Якщо на ці питання чула відповіді, одразу повертала паспорт і відправляла в зал. Якщо людина путалася або запиналася, могла ще спитатися, чи є сім'я, діти, чим займаєтесь?
Більшість людей відповідали добре. Але були й ті, хто взагалі мовчав, або відповідав невпопад. Одна дама спробувала відповісти англійською "Ай ем..." Домна коли це почула, одразу паспорт в сторону і каже: "Оооо... Ай ем, ю ар... Ворбешть ку домнуле прешедінтеле."
В загальному домна склала дуже приємне враження. Вона привітно посміхалася до кожного, терпляче чекала відповіді, перепитувала, просила не хвилюватися, казала, що це не екзамен. Завертала вона тільки тих, хто вже геть нічого їй не відповів.
Нарешті прозвучали наші прізвища, ми підійшли, сказали, що вже здали присягу. Вона привітала нас, передала наші паспорти і фото іншим домнам, ті швиденько наклеїли фото на сертифікати, проштампували їх, дали нам розписатися в двох журналах і сказали, що ми вільні.
Ми спускалися сходами, ще не вірячи в те, що сталося, що нам так повезло!
Але потім, аналізуючи все, що ми бачили і чули, я думала, що навіть без цього везіння у нас були великі шанси успішно здати. Але, дякувати Богові, ми зберегли чимало нервових клітин тим, що уникнули опитування. Я дуже вдячна організаторам курсів, і, звісно, нашій викладачці Марині. У них дуже гарно побудована програма. Ми вчили не тільки стандартні питання, а багато всього іншого - дієслова для різних осіб у різних часах, овочі-фрукти, одяг, кольори, тварин та птахів, державні свята, прапор, гімн, герб, президента, письменників та багато іншого. Тобто за три місяці ми встигли охопити багато матеріалу і не були зациклені суто на питаннях. По ключових словах ми могли зрозуміти, що нас питають або що вимагають. Якби ми походили на ці курси хоча б рік, то взагалі б не переймалися, я так думаю.
В Бухарест ми приїхали заздалегідь, ще в суботу ввечері. Іхали автобусом з Чернівців до Сучави, в Сучаві пересіли на автобус до Бухаресту. Хостел забронювали на букінгу. До речі, нам у ньому дуже сподобалось. Від хостела до ANC сім хвилин пішки. По ціні дуже навіть помірний. Якщо когось цікавлять подробиці, пишіть в приват - зв'яжемось, все розповім.
Дуже співчуваю тим, кого завернули((
Щиро вітаю всіх, хто здав присягу і отримав довгоочікуваний сертифікат!
Бажаю удачі і такого ж везіння всім, у кого присяга ще попереду!
У наших черере була вказана 12-та година, але ми прийшли до АNC десь о 7-20. Частина людей вже зайшла всередину і охоронець продовжував зачитувати прізвища. Десь о дев'ятій він вийшов і сказав всім, що перший захід набрано і до 10-30 всі вільні. О 10-30 ми повернулися до АНЧ і вже вийшли перші, що не здали. Я спілкувалася з одним чоловіком. Він розповів, що його завернули домни і він попав в кабінет до заступника Тіну. А той був дуже злий, з порога почав кричати, чому не вчили мову. Потім схопив зі столу великий зошит, більше схожий на книгу, і кричав: Що це? Як називається? По словам того чоловіка, заступник був налаштований завалити, ніби давив психологічно. І це йому вдалося - чоловік розгубився, не зміг відповісти і не здав. Я слухала його розповідь і почала панікувати, але далі він сказав те, що мене дуже навіть вразило. Його невістка ще залишалася в залі, він дуже сподівався, що вона здасть. Адже, за його словами, вона дуже серьозно готувалася. Я запитала, скільки часу?
Відповідь: Нууу, десь 20 занять вона відвідала!
Інший чоловік, який теж не сдав, розсміявся, каже - я 8 місяців вчив, і не здав, а ви кажете, що 20 занять це багато.
А от мені було не до сміху, тому що ми з дітьми вчили мову всього три місяці. Звичайно, це мало, тому переживали сильно.
Потім почали виходити ті, що здали. Серед них була сестра моєї знайомої. Вона розповіла, що дійсно задають дуже багато питань.
Наприклад:
1. Що є на вікнах? (там жалюзі)
2. Якого вони кольору? (ось тут вони багато кого завалили, тому що жалюзі помаранчеві, і всі казали оранж, а треба казати портокаліу)
3. Доторкніться до вуха, до чола. (хоча я цю фразу не чула на курсах, але навіть моїх знань хватило, щоб зрозуміти, що треба зробити)
4. Тіну показував на колонки, які висіли під стелею і питався, що це. Теж багато хто не знав, що це бокс.
Далі не буду повторюватися, решту питань вже озвучили ті, хто написав про нашу присягу раніше.
По розповідям ми зрозуміли, що Тіну добавив багато нових питань, так що переживали страшенно. Нарешті, десь о 12-30 велетень-охоронець почав зачитувати списки на другий захід. Читав по алфавіту, тому наші прізвища на "Б" прозвучали в числі перших. Підійшли до нього, показали паспорти, розписалися і пішли на 4 поверх. Поки піднялися, я від хвилювання так захекалася, дихати майже не могла, хотіла хоч трохи віддихатися перед тим, як зайти в зал. Але охоронець вже побачив сина і підійшов до нього. Взяв паспорт, спитав, звідки він, чи добре знає мову, скільки часу. Син відповів на всі питання. Потім він спитав, чи ми всі разом, я сказала да - мама щі дой копії. Він сказав нам сідати зліва, під вікно, на другий ряд, так як перший вже був зайнятий. Далі ми довго чекали, поки заповниться зал. За цей час я зрозуміла, що ми сидимо на стороні неносіїв мови, а отже до нас буде багато питань(( Звісно, це не придало оптимізму.
Коли зал заповнився, зайшов велетень і сказав, що зараз прийде домну президент, вам треба буде взяти мікрофон, представитись та прочитати присягу, потім передати мікрофон далі. Ось тут я геть не зрозуміла, думаю - як так, зазвичай спочатку домни дивляться документи і опитують? Але хто його зна, як вони міняють процедуру... Після його слів до залу зайшов Тіну, а з ним поважні дядьки. Тіну представив їх, це були якісь професори з університетів. Прослухали гімн, потім вони всі по черзі виголосили промови. А далі сталося те, за що я буду дякувати Богові до кінця життя)) Тіну сказав те ж саме, що й охоронець, що зараз ви берете мікрофон, представляєтесь і читаєте присягу. І дають мікрофон людині у першому ряду з лівої сторони, тобто прямо перед нами. Прочитали всі у першому ряду, передали мікрофон на наш ряд, прочитали ми, передали третьому ряду. Читає третій ряд і Тіну каже - досить, теперь наші гості уходять, до побачення. Всього прочитали присягу 12 чоловік, по 4 в кожному ряду. Тіну з гостями пішли, заходить велетень і каже: Отже, ті, хто вже прочитав присягу, можете йти до церкви і замовляти службу, ви вже отримали громадянство. Решта - приготуйтесь до опитування.
Ми зі своїм знанням мови ніби то й зрозуміли, але все ще не могли повірити в таке щастя! Але так воно й було. Хоч домна й не дуже була цим задоволена, декілька разів перепитувала в охоронця, як це так, що ми вже здали? Але діватися їй було нікуди, це була вказівка Тіну. Тому вона сказала, щоб ми, підходячи до столу, казали, що вже здали присягу. Далі вона почала викликати людей. Питання вона задавала ну дуже елементарні: Унде локуіць? Ку че аць веніт? Штиу лімба ромина? Кит тімп?
Якщо на ці питання чула відповіді, одразу повертала паспорт і відправляла в зал. Якщо людина путалася або запиналася, могла ще спитатися, чи є сім'я, діти, чим займаєтесь?
Більшість людей відповідали добре. Але були й ті, хто взагалі мовчав, або відповідав невпопад. Одна дама спробувала відповісти англійською "Ай ем..." Домна коли це почула, одразу паспорт в сторону і каже: "Оооо... Ай ем, ю ар... Ворбешть ку домнуле прешедінтеле."
В загальному домна склала дуже приємне враження. Вона привітно посміхалася до кожного, терпляче чекала відповіді, перепитувала, просила не хвилюватися, казала, що це не екзамен. Завертала вона тільки тих, хто вже геть нічого їй не відповів.
Нарешті прозвучали наші прізвища, ми підійшли, сказали, що вже здали присягу. Вона привітала нас, передала наші паспорти і фото іншим домнам, ті швиденько наклеїли фото на сертифікати, проштампували їх, дали нам розписатися в двох журналах і сказали, що ми вільні.
Ми спускалися сходами, ще не вірячи в те, що сталося, що нам так повезло!
Але потім, аналізуючи все, що ми бачили і чули, я думала, що навіть без цього везіння у нас були великі шанси успішно здати. Але, дякувати Богові, ми зберегли чимало нервових клітин тим, що уникнули опитування. Я дуже вдячна організаторам курсів, і, звісно, нашій викладачці Марині. У них дуже гарно побудована програма. Ми вчили не тільки стандартні питання, а багато всього іншого - дієслова для різних осіб у різних часах, овочі-фрукти, одяг, кольори, тварин та птахів, державні свята, прапор, гімн, герб, президента, письменників та багато іншого. Тобто за три місяці ми встигли охопити багато матеріалу і не були зациклені суто на питаннях. По ключових словах ми могли зрозуміти, що нас питають або що вимагають. Якби ми походили на ці курси хоча б рік, то взагалі б не переймалися, я так думаю.
В Бухарест ми приїхали заздалегідь, ще в суботу ввечері. Іхали автобусом з Чернівців до Сучави, в Сучаві пересіли на автобус до Бухаресту. Хостел забронювали на букінгу. До речі, нам у ньому дуже сподобалось. Від хостела до ANC сім хвилин пішки. По ціні дуже навіть помірний. Якщо когось цікавлять подробиці, пишіть в приват - зв'яжемось, все розповім.
Дуже співчуваю тим, кого завернули((
Щиро вітаю всіх, хто здав присягу і отримав довгоочікуваний сертифікат!
Бажаю удачі і такого ж везіння всім, у кого присяга ще попереду!